Скількі ж є епітетів для Львова і найцікавіше,що кількість цих епітетів доводить те що всіх слів вигаданих людством замало для того щоб передати красу цього міста.Про цю красу я чув багато,можливо навіть надто багато,тому що бажання побувати тут збільшувалось з геометричною прогресією.Згодом,це бажання перетворилося на мрію,яка можливо і не здійснилася якщо б не Львівський Національний університет імені Івана Франка.Вступ до цього ВИШу дозволив мені,як мінімум два рази не просто побувати ,а пожити у місті Лева.
Не зважаючи на насичене навчання мені вдалося у достатній мірі насолодитися принадами Львова.
Запам'яталися знамениті львівські заклади.Тут можна насититися не тільки у фізичному розумінні цього слова,а й у духовному.Більшість з цих "кав'ярень" настільки атмосферні і затишні,що хочеться повертатися туди знову і знову.На щастя вони достатньо індивідуальні і набриднути просто не можуть.
Запам'яталася Ратуша,а надто її сходи,які нагадують наше життя - підійматися по них важко і довго і коли вже здається,що до цілі дійти ти не взмозі вони виводять тебе до вершини,до чогось світлого і приємного.
Запам'яталася нічна прогулянка на Замкову гору,яка нагадувала радше фантастичний фільм зі своєю зав'язкою,кульмінацією та фіналом.
Запам'яталися також численні цікаві музеї та всесвітньо-відомий оперний театр.Але найбільше сподобалось просто гуляти по місту,по тим неймовірно особливим вуличкам,розглядати будинки,кожен з яких є частиною історії ,та насолоджуватись тим що відбувається навколо тебе.А це,повірте,не описати словами.
Я багато побачив у Львові,але ще більше залишилося поза моєю увагою і я обов'язково повернуся сюди.Бо насправді неважливо що саме я побачив,важливо те,що я відчув.
P.S.Не міг написати це повідомлення російською мовою...
Комментариев нет:
Отправить комментарий